Чому переговорний процес іде нерівно?

Запитання. Ми з Вами з’ясували політичний аспект об’єднання, зрозуміли відмінність у підходах до розв’язання проблеми з боку Тайваню і Китайської Народної Республіки. Залишається поставити перед собою питання: чому переговорний процес іде нерівно, а інколи й різко спотикається об конфліктні ситуації, що виникають час від часу на тернистому шляху до об’єднання історичної батьківщини?

Відповідь. Справді, переговори розпочалися у 1993 році, і їх початок та хід були багатообіцяючими. Але досить Тайваню зробити на міжнародній арені крок самостійної країни, як КНР одразу реагує «попереджувальними сигналами». Так, у 1995 році США віщали президенту Лі Денхуею візу для відвідування Корнельського університету,  який він свого часу закінчив. Пекін зреагував не просто дипломатичним осудом, а погрожувальним кроком — тижневим пуском ракет у липні 1995 року біля узбережжя Тайваню. За пусками ракет почалася пропагандистська атака в засобах масової інформації на Тайвань, на Лі Ден-хуея з метою перешкодити його переобранню на президентський пост. Та й цього виявилося замало. Чорнильні залпи Пекін посилив ракетними — серія ракет вибухнула біля тайванських островів, що лежать біля материкового узбережжя.

Зрозуміло, що діалог із шумовим ракетним супроводом нас не влаштовує, тому Тайвань шукає нові можливості для продовження переговорного процесу. Президент Лі Ден-хуей заявив, що він готовий зустрітися з китайським лідером, головою КНР Цзян Цзе-мінем на будь-якій території, у тому числі й на материковому Китаї, і таким чином продовжити мирний процес об’єднання батьківщини.

Восени 1997 року, під час державного візиту голови КНР Цзян Цзе-міня до Сполучених Штатів Америки, президент США Клінтон на спільній прес-конференції заявив: «Ключем до стабільності в Азії є мирні і плідні стосунки між Китайською Народною Республікою і Тайванем. Я знову підтверджую давню прихильність Америки до політики одного Китаю. Вона сприяє процвітанню демократії на Тайвані і забезпечує існування структури, в якій відносини по всіх трьох лініях (Вашингтон — Пекін, Вашингтон — Тайбей і Тайбей — Пекін. — Примітка автора) можуть успішно розвиватися. …Ми сподіваємося, що Китайська Народна Республіка і Тайвань відновлять конструктивний діалог між двома сторонами Протоки. Врешті-решт, відносини між КНР і Тайванем слід врегульовувати самим китайцям — мирним шляхом.»

… Прямого сполучення — морем і повітрям — між Тайванем і материковим Китаєм поки що немає. І все ж ми немов побували на материку, побачили його прибережну смугу через лінзи збільшувальної труби, встановленої у підземному бункері, сторожові ніші якого звернені у бік Тайванської протоки. Побачили протилежний берег Протоки справді поруч, бо сам острів Цзіньмень, яким володіє Тайвань, лежить усього в двох милях від материка.

По обидва боки протоки однаковий ландшафт: порослі сосною піщані пагорби, безлюдні прибережні смуги, оскільки ще в недалекому минулому вони були під прицілом гармат. Тоді подумалося: як добре, що ми сьогодні пройшли цим довгим підземним тунелем до бетонованого бункера вже як гості, як туристи, бо ще десять років тому дорогу сюди нам перегородив би військовий патруль. Ми ще побуваємо разом з читачем на тайванському острові Цзіньмень, пригубимо його знаменитої цзіньменської горілки із гаоляну, а зараз поділимося переконанням, що склалося тут, у двох милях від континенту: у майбутньому — хай воно настане скоріше — зникнуть поняття «острів» і «материк»,, винесені у заголовок інтерв’ю, і замість них постане у всій своїй величі сильний, демократичний, процвітаючий єдиний Китай.

Источник загранпаспорт.

Спонсор статьи: ремонт фотоаппаратов canon, курсы английского.

Рубрика: Туризм

RSSКомментарии (0)

Trackback URL

Оставить комментарий